- заручити
- —————————————————————————————заручи́тидієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
заручити
Смотреть что такое "заручити" в других словарях:
заручити — див. заручати … Український тлумачний словник
заручити — див. заручати … Словник синонімів української мови
заручати — заручити (оголошувати кого н. нареченою й нареченим), обручати, обручити; єднати (вести розмови з кимось про заміжжя дочки, онуки тощо) Пор. одружити … Словник синонімів української мови
заручання — я, с. Дія за знач. заручити … Український тлумачний словник
заручений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до заручити. || у знач. ім. зару/чений, ного, ч.; зару/чена, ної, ж. Той (та), що заручився (заручилася), кого заручили … Український тлумачний словник
заручення — я, с. Дія за знач. заручити … Український тлумачний словник
